Реалізація проекту проходить під егідою УСК

13 квітня – день пам’яті Надії Віталіївни Суровцової (1896-1985), української громадської діячки, філолога-перекладача, історика

Надія Суровцова 29 років була в’язнем сталінських таборів. Після повернення із заслання, її дім в Умані у 60-70-х роках став одним з духовних центрів. Два тижні у будинку Надії Віталіївни жив Солженіцин, котрий записував її спогади про табори (до речі, він згадує її в своєму «Архіпелаг ГУЛАГ»).

1

Родина Суровцових

Упродовж тривалого часу ім’я Надії Суровцової було під забороною. Лише з 1985 його почали потроху згадувати, а в 1990 році відбувся вечір пам’яті, який провела Михайлина Коцюбинська.

3

Надія(посередині)з подругами у Петербурзі.

У Суровцової була досить непроста доля. Навчалася на історико-філологічному та юридичному факультетах Петербурзького університету. В 1917-1918 рр. брала активну участь в громадському і політичному житті України. Працювала в уряді Центральної Ради, під час гетьманщини – в секретаріаті Міністерства закордонних справ.

4

У міністерстві закордонних справ УНР. Київ 1918 р.Надія Суровцова та Олександр Полюга-Шуберт.

Наприкінці 1918 року була призначена секретарем інформаційного бюро дипломатичної місії Української Народної Республіки, у складі якої працювала у Відні до 1920. У Відні закінчила філософський факультет університету, захистила дисертацію й одержала науковий ступінь доктора філософії. В еміграції брала активну участь у роботі «Міжнародної жіночої Ліги миру і свободи», конгресах у Відні, Дрездені, Гаазі, Амстердамі, Парижі, Вашингтоні. Певний час очолювала та була секретарем провізорного комітету «Голодуючим України».

6

Українська делегація на конгресі Ліги миру і свободи. Відень, 1920 р.Друга праворуч, перший ряд – Надія Суровцова.

В 1924 році Суровцова відвідала США й Канаду. Виступала з промовами на численних мітингах. Повернувшись з Америки вона вступає в Австрійську комуністичну партію. На цей період припадає розквіт її літературно-публіцистичного й перекладацького таланту. Вона друкується в багатьох газетах і журналах, перекладає українською й німецькою мовами твори Володимира Короленка, Василя Стефаника, збірку українських народних казок.

7

Кафедра історії української культури.Харківський університет. 1926 р.Перша зліва(стоїть) аспірантка Н.Суровцова

1925 року Суровцова повертається в Україну і зразу ж поринає в бурхливу діяльність: працює редактором пресбюро наркомату закордонних справ, редактором РАТАУ (нині Укрінформ), цензором закордонної преси у Головліті. В кіноуправлінні з нею працювали Микола Бажан, Юрій Яновський, кіноплакатистом юний Олександр Довженко. З часом Суровцову переводять на роботу в Комісаріат закордонних справ, призначають референтом наркома Шліхтера.

15

Нижній Сеймчан. У дерев’яній добудові, що слугувала сараєм до заселення, Надія Суровцова прожила три роки.

У 1926 році нею зацікавилось Харківське ДПУ. Їй запропонували стати секретним співробітником, але вона відмовилась. Результатом цієї відмови став перший арешт і переведення на Луб’янку. Там теж вмовляли «взятися за розум», та й вимагали не казна що – лише стежити за Юрієм Коцюбинським, Михайлом Левицьким та іншими, але у відповідь знову почули рішуче – ні. Відтоді й почалась 29-річна табірна епопея цієї хороброї жінки.

16

Після п’яти лагерних років. 1941р.

Лише у 1957 році їй вдалося повернутись на батьківщину. Втім, спокійного життя не було: постійні обшуки, стеження, доноси, шантаж тривали майже до самої смерті Надії Суровцової.

27

89 років земного життя подарувала доля цій жінці | Умань, 1982 р.

Померла Н.В.Суровцова 13 квітня 1985 року.

Похована на міщанському кладовищі міста Умані.

З 2005 року в Умані, в будинку, де впродовж 28 років мешкала Надія Суровцева, діє меморіальний музей-квартира її імені.

джерело: Укрінформ

фото: 04744.info, Вікіпедія